Мертві поети летять на південь

Кислотний Кафка пролізає в PDF. Читайте про пригоди маленького Франца на електронних сторінках альманаху "ПЛЮШ 24".

суткі.нет/ПЛЮШ

Один з перших творів Франца Кафки - "Аероплани в Брешії" (пізніше блискуче реміксований Гаєм Давенпортом) - розповідає про авіашоу, котре Франц відвідав разом з братами Бродами. Науково-технічний прогрес викликав у Кафки величезний інтерес. В своєму щоденнику 18 березня 1916 року він записав:

"Прислухаючись до шумів у моєму організмі - стукоту серця, руху крові, хрускоту кісток, - я завжди згадую батькову фабрику з її гучними та громіздкими машинами. (...) Мені б хотілося мати механічне тіло: бронзову шкіру, сталеві кістки. Мозок, сплетений з дротів, мікросхем і датчиків, на яких постійно сіпаються стрілки (не інакше як сигналізують про перевантаження). І чорну друкарську фарбу замість крові."

 «Птаха Корабель» -
аномальний психоделічно-магічний арт-проект чарівної Каті Лебедєвої.

Суперзірка Птаха Корабель та його друзі купують у школярів картонні машини часу, вирощують на балконі тортики і розчленовують мертвих дельфінів; рожеві роботи перетворюються на циган, а рослини розмовляють, перебиваючи бабусь та зриваючи ділові наради.

ПТАХА.нейм

Гості поснули тільки під ранок, розмістивши свої змучені тіла де трапилось: на дивані, на підлозі, коло новорічної ялинки, під столом і так далі. Брати Броди тихо сопіли в куточку, ніжно обійнявшись, а Оттла вирубилась в кріслі із запаленою сигаретою в руці. Франц Кафка взяв у сестри сигарету і попрямував на веранду, де зробив кілька жадібних затяжок. Здалеку долинали чиїсь веселі крики й вибухи петард. Кафка дивився у сірувате небо і намагався підбити підсумки року, що минув.

- Гаразд, - думав Франц Кафка, - все не так погано. Тобто, могло бути значно гірше. Зрештою, я молодий, у мене все ще попереду. З нового року почну нове життя. Поговорю з батьком, покину нахуй роботу і поїду в Італію. Або в Штати, врешті-решт. Голлівуд, джаз, Статуя Свободи... Свобода нас встрєтіт радостно у входа, блядь.

Кафка взяв недопиту пляшку вина і зробив кілька ковтків.

І тут пішов сніг. 

Франц Кафка лежав у холодному сирому ліжку й відхаркував на подушку кров і шматочки легень. Ліжко смерділо сигаретним димом і дешевими курвами - зрештою, як і весь готельний номер. Трухляві ніжки були готові в будь-яку мить зламатись, а в товщі матрацу вовтузились комахи. Страждаючи від болю і безсоння, Кафка цілу ніч слухав, як тисячі клопів, блощиць і ще якихось екзотичніших стоногих тварюк рухають своїми вусиками та крихітними лапками, прогризають в темряві ходи до Францової шкіри, годують своїх личинок теплим австроєврейським м'ясом. Жирні личинки задоволено сопіли - Франц чітко чув це - і просили ще. Als Gregor Samsa eines morgens aus unruhigen traumen erwachte, fand er sich in seinem bett zu einem ungeheueren ungeziefer verwandelt, - прошепотів Кафка і, перевернувшись на інший бік, додав: - Піздєц.

Через кілька годин повернулась Дора. Вона поставила на стіл пакунки з харчами та вином і лягла поряд; тепло її тіла допомогло Францу не думати про смерть.

Це все я

В 2004-му спокійні води океану прошивали медузи, русалки і непомітні атомні субмарини. Тепер над океаном здійнявся шторм; роздратовані хвилі б'ють в берег, над яким чути гудки паромів і вигуки п'яних рибалок "Артьом, хватіт уже!", старі моряки проводять ритуали вуду в домашніх умовах, а риби прокинулися і весело танцюють, прихлопуючи плавниками. Фанк, панк, танці з вогнем і вірші Тютчева - це все нова плита Bjork.

З запізненням на два з половиною місяці я таки придбав "Volta", ура-ура-ура.

Кафка не дуже любить згадувати своє дитинство. Дитячі роки маленького Франца були наповнені моторошними тінями, що повзали вузькими празькими вуличками, нав’язливими голосами в голові, запахом Францового батька і ерегованими собачими хуями. Собаки належали сусідці сімейства Кафка, старезній фрау Бюрстнер. Стара божевільна відьма тримала в себе близько двох дюжин страшних, облізлих і лютих потвор. Собаки круглий рік невтомно їбалися: в домівці фрау Бюрстнер, на подвір’ї під Фанцовими вікнами, просто на вулиці – всюди було чути їхнє вовтузіння і екстатичне завиваня. Бризкаючи на всі боки слиною і спермою, божевільні пси лякали і заворожували маленького Франца - його перші полюції пов’язані зі снами про їхню мокру від центральноєвропейських дощів шерсть і теплі закривавлені пащеки.

Під час святкування нового 1897-го року фрау Бюрстнер померла. Одразу після похорон прийшли гицлі і перебили всіх її собак - в той день Франц зрозумів, що його дитинство закінчилось.